Проходя долиной особой, смертной тени, слышу в Голосе Господа одно: "Иди, иди прямо, не бойся!" Прохожу через особые, жуткие испарения, в которых вижу заблудшие, умершие, ни живые, ни мёртвые души, но моё движение ускоряется... И хотя иду я по кругу, но Есть явный запах-просвет стеклянного океана! Есть некие намёки на Ясность!!
Вижу как по ТВ нам показывают неких далёких нацистов из Турции или коммунистов-горилл из Колумбии, но вот рядом... Вот бизнес травы-марихуаны (древней, колдовской трын-травы) - это триллионы и зиллионы долларов. Уже не по ТВ, но вполне явно вижу как полиция намечает добросовестный, хитроумнейший замысел, использует переодетого агента и хватает в свои справедливые наручники моего бедного, придурковатого, бездомного друга Хасида, радостно говоря ему: "Попался, курилка!"
Интересно то, что серьёзные, бандитские группировки сегодня уже не мочат друг друга как в 60-х. Зачем? Говорю же: "Зиллионы и зиллионы хрустящих, зелёных." На всех хватит, братва! Какие адамовичи и березовские? Смешно! Тут путина много более серьёзная и совершенно первосвященническая.
А я ускоряю и ускоряю своё движение "вокруг", и вижу я сильные воды, вижу их уже не как стекло, но как добротный занавес, который приглашает в назначенное мной и Господом, и Отцом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.